Історія краю

Територія Ульяновського району була заселена здавна, про що свідчать археологічні знахідки, які датуються верхнім (пізнім) палеолітом (40–10 тисяч років тому). Біля сіл Данилова Балка, Луполове та Сабатинівка знайдені трипільські поселення, однієї з найяскравіших археологічних культур доби енеоліту (IV – середина III тисячоліття до н. е.). Село Сабатинівка дало назву археологічній культурі пізнього періоду бронзового віку. Сабатинівська культура існувала у XIV–XII ст. до н. е., мала кам’яну архітектуру й розвинуті для того часу металургію та хліборобсько-скотарське господарство.

У різні часи на цій землі панували кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, обри, хозари, угри, печеніги. Унаслідок запеклої боротьби слов’ян з печенігами вона була приєднана до Київської Русі (середина Х ст.). У другій половині XI ст. сюди дійшла експансія половецьких ханів. Половці постійно нападали на Русь, яка в процесі нескінченних зовнішніх та внутрішніх воєн у першій половині XII ст. роздрібнилася на ряд князівств. У ті часи територія сучасного Ульяновського району відійшла до Половецького ханства, яке у другій половині XII ст. хан Кончак перетворив у могутню державу.

У першій половині XIII ст. монголо-татарські завойовники розбили розрізнені війська руських князівств і розгромили Половецьке ханство.

У 1362 р. на умовах автономного удільного князівства ввійшла до Великого князівства Литовського Київська земля. Ординці не могли погодитись із втратою васалів і намагалися відновити статус-кво, але в битві на Синіх Водах (1363) з русько-литовським військом, очолюваним великим князем Ольгердом, потерпіли поразку, внаслідок чого Подільська земля відійшла до Великого князівства Литовського. Частина Поділля, де тепер знаходиться Ульяновський район, після складного періоду невизначеності остаточно була включена до Великого князівства Литовського на початку 1430-х років.

За Люблінською унією 1 липня 1569 p. Литва і Польща об’єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита. Звенигородський повіт, якому належали землі сучасного Ульяновського району, увійшов до складу Брацлавського воєводства Королівства Польського, оскільки умовою збереження Литвою суверенності в Речі Посполитій був перехід українських земель (Брацлавщини, Волині, Київщини і Підляшшя) до Польщі.

З початком визвольної війни 1648–1654 pp. польську адміністрацію на Україні було скасовано і її замінив полковий адміністративно-територіальний устрій, за яким територія сучасного Ульяновського району відійшла до Уманського полку.

За Білоцерківським мирним договором, укладеним між гетьманом України Богданом Хмельницьким і польським урядом (18 вересня 1651 р.), козацькою територією визначалося лише Київське воєводство, а в Брацлавському воєводстві була відновлена польська адміністрація. У травні 1652 p. Богдан Хмельницький анулював умови цього договору, а російсько-польська війна, розпочата після проголошення рішення Переяславської Ради про з’єднання України з Московією (8 січня 1654 р.), на довгі роки зробила цю територію театром військових дій.

Унаслідок укладання гетьманом Юрієм Хмельницьким Слободищенського трактату (17 жовтня 1660 р.) правобережні полки підпали під владу Польщі. Війна закінчилася Андрусівською угодою (9 січня 1667 р.), за якою вся Правобережна Україна, крім Києва, залишилася за Польщею. Брацлавське воєводство було відновлене, але в 1671 p. спалахнула війна між Польщею і Туреччиною, внаслідок якої, згідно з Бучацьким мирним договором (18 жовтня 1672 р.), Поділля відійшло до Туреччини. Таким чином Брацлавщина опинилася під владою залежного від турків гетьмана Петра Дорошенка.

У квітні 1673 p. польський сейм відмовився затвердити умови Бучацького договору, що призвело до нової польсько-турецької війни. За Журавненським мирним договором (17 жовтня 1676 р.) Поділля залишилося в складі Туреччини, а значна частина Правобережної України, у тому числі й землі сучасного Ульяновського району, визнавалися козацькою територією під протекторатом Туреччини. Але цей договір не був ратифікований польським сеймом. Бахчисарайський мирний договір (13 січня 1681 р.), яким закінчилася російсько-турецька війна 1677–1681 pp., обумовив закріплення Брацлавщини і південної Київщини за Туреччиною.

Мирний договір між Польщею та Росією, підписаний у Москві 6 травня 1686 року (так званий Вічний мир) примусив Польщу відмовитися від Поділля на користь Туреччини, а Брацлавщина і південна Київщина мали стати незаселеною нейтральною територією. Після російсько-турецької війни 1686–1699 pp. за рішенням Карловицького конгресу (16 січня 1699 р.) Польщі повернули Поділля, Брацлавщину та південну Київщину. У червні 1699 p. польський сеймухвалив постанову про ліквідацію територіальних полків у Київському та Брацлавському воєводствах. Таким чином територія сучасного Ульяновського району знову опинилася у Звенигородському повіті Брацлавського воєводства Королівства Польського, де й перебувала ще майже сто років.

Сучасне заселення території почалося приблизно з середини ХVІІІ століття.

Унаслідок другого поділу Речі Посполитої (2 квітня 1793 р.) у складі Російської імперії було створене Брацлавське намісництво. Його частина ввійшла до складу новоствореного Вознесенського намісництва, а ульяновські землі відійшли до Єленського повіту (27 січня 1795 р.). За указом Павла І (12 грудня 1796 р.) Вознесенське намісництво було скасоване. Єленський повіт увійшов до складу утвореної тим же указом Подільської губернії. З приєднанням до Єленська слободи Балти (26 вересня 1797 р.) повіт був перейменований на Балтський, в якому й опинилася територія сучасного Ульяновського району.

Багатим на події було ХІХ століття. Втікачі від кріпосної залежності не лише з України, а й з Польщі та Молдови почали заселяти найпридатнішу для господарювання місцину. Майже всі населені пункти та землі стали належати графам Потоцьким. Територія Потоцьких від Умані постійно розширювалась.

У 1861 році було скасоване кріпосне право. Через деякий час виникає поселення на місці сучасної Ульяновки. У 1870 році Марія Строганова з родини Потоцьких на своїй землі розпочала будівництво цукрового заводу, водяного млина, винокурні. Одночасно будувалися 20 хат та 2 казарми для робітників. У 1873 році завод перейшов у власність товариства, створеного на паях, а пакет акцій став належати чоловікові княгині – графу Григорію Строганову. Товариство встановило на заводі бельгійське обладнання і законтрактувало 1 051 десятину землі для вирощування цукрових буряків. Оскільки завод розташувався поблизу с. Грушки, його назвали Грушківським. Восени того ж року переробне підприємство видало першу продукцію. Економіка краю почала розвиватися інтенсивніше. Все більше і більше населених пунктів виникає навколо заводу.

Після Лютневої революції влада перейшла до Центральної Ради, яка 7 (20) листопада 1917 p. проголосила створення Української Народної Республіки у федеральному складі Росії. 22 січня 1918 p. Центральна Рада проголосила повну незалежність УНР. 2 березня 1918 p. уряд УНР прийняв закон про новий територіально-адміністративний поділ держави на 30 земель, ухвалений Центральною Радою (6 березня 1918 р.). За цим устроєм, що через політичну нестабільність не був впроваджений, територія сучасного Ульяновсього району повинна була ввійти до складу землі Побужжя з центром в Умані.

Гетьманат Павла Скоропадського, що взяв владу в Україні (29 квітня 1918 р.), відмінив закон про новий територіально-адміністративний устрій. Гетьманський уряд повернувся до старої адміністративно-територіальної системи, тільки перейменував губернії та повіти на губернські й повітові староства. 

14 грудня 1918 p. влада в Україні перейшла до створеної 13 листопада того ж року Директорії, яка теж не змогла провести адміністративно-територіальну реформу, але перетворила староства на губернські та повітові комісаріати.

Дуже складний політичний період 1917–1920 pp. не дав можливості створити в Україні сталий адміністративно-територіальний устрій. Радянська влада, яка остаточно встановилася в Україні на початку 1920 pоку, відновила губерніальний територіальний поділ, але відразу почала готувати і проводити його реформування. 28 січня 1920 p. постановою Всеукрревкому було затверджене створення Одеської губернії. Постановою ВУЦВК (18 липня 1920 р.) до її складу ввійшов Балтський повіт колишньої Подільської губернії.

Наступні великомасштабні адміністративно-територіальні перетворення було покладено постановою ВУЦВК «Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному устрою УPCP» (1 лютого 1922 р.). Друга сесія ВУЦВК (25 жовтня 1922 р.) затвердила основні принципи майбутньої грандіозної реформи, яка передбачала створення з укрупнених повітів округів, а з укрупнених волостей – районів, а далі поступову передачу губернських повноважень окружним органам з наступною ліквідацією губерній.

Реформа проводилася згідно з постановою ВУЦВК (7 березня 1923 р.), затвердженою II сесією ВУЦВК 12 квітня 1923 p. Згідно з цим документом Балтський повіт з волостями було скасовано, а його територія ввійшла до складу Первомайського округу Одеської губернії. Тоді ж був створений Данилово-Балківський район з центром в с. Даниловій Балці.

Наприкінці 1928 р. районним центром Данилово-Балківського району стало селище Ульяновка, перейменоване в 1924 р. на честь В. І. Ульянова селище Грушківського цукрового заводу, заснованого місцевою землевласницею Строгановою в 1870 р.

Постановами ВУЦВК та РНК УPCP (13 червня 1930 р.) Первомайський округ було скасовано, а 9 лютого 1932 p. IV позачерговою сесією ВУЦВК прийнято постанову про створення Одеської області, у складі якої опинився Грушківський (колишній Данилово-Балківський) район.

У 1938 p. селище Ульяновка отримало статус селища міського типу.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР 12 лютого 1954 p. Ульяновський район був переданий до складу Кіровоградської області.

У 1963 pоці згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР (30 грудня 1962 р.) щодо укрупнення сільських районів до складу Ульяновського району ввійшли селища Голованівськ і Салькове, сільради скасованого Гайворонського району та деякі сільради Голованівського району. Але таким Ульяновський район проіснував недовго: згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР (4 січня 1965 р.) його було розукрупнено.

У 1974 р. смт Ульяновка стала містом районного підпорядкування.

У 1988 p. Ульяновський район ще раз було розукрупнено.

 

Кузик Б. М., Білошапка В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України, том II

Контакти

Чат
Чат "Ульяновка"

E-mail
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Бажаєте допомогти?
Побажання та пропозиції


Цвіт яблуневих садів,
Де ще такі є поля,
Колос дорідних хлібів –

Де ще така є земля,
Дивні серпанки.
Рідна Ульяновщина моя!

Алла Ізовіта